Цікаві теми та форми у шкільних газетах
Коли шкільна газета стає цікавою? Тоді, коли відповідає смакам молоді, яка читає цю газету. Було б найпростіше підготувати анкету, результати якої показали б, які теми «захоплюють» і тираж розійдеться протягом години або які теми молодь взагалі не цікавлять. Але... Все залежить від того, чи в педагогічному товаристві маємо таких вчителів, які приймають учнівське зацікавлення з гордістю («Присутність вчителя у газеті є мірою його популярності у школі» - говорить мій колега) і надією на нову інформацію про себе, чи також ображаються на будь-яку – навіть найбільш культурну і тактовно подану - інформацію. Не дай, Боже, критику!
Бо вчитель – це дуже цікава тема...
Є такі, котрі про себе взагалі нічого не говорять, але викликають до себе особливе зацікавлення з боку молоді. Можна навіть погодитися на проведення з ними інтерв’ю або створення їх портрету (портрет, силует). Якщо додамо до цього зграбний сатиричний малюнок вчителя на роботі – то успіх гарантовано!
Другий спосіб – мова вчителів. Маю в своєму колі колег з індивідуальною мовою, характерною тільки для них самих. Учні підслуховують їх на лекціях, виписують різні формулювання, описи та визначення в кінці зошитів, а потім роблять з цього «історії» з власними коментарями, які чудово читаються. Мої назвали таку сторінку - «Вчительські Квіти» і в кожному номері вручали символічну квітку одному вибраному. В кінці року серед усіх «номінованих» - шляхом дискусій та голосування – вибрали одного вчителя, для котрого підготували намальовану своїми руками картину – диплом Чемпіона Мови.
Анекдоти з лекцій – це улюблена форма, що з’являється в моїх газетках. Вони використані у наступній монографії, наприклад з нагоди 60-річчя школи. Від них також починається читання газети (хоч знаходяться в кінці).
Одна з відомих мені редакцій («Шкільний донощик» з Льотиня) вміщує ... доноси. Але вони такі дотепні, а при цьому нікого не скривджують. Стосуються прозаічних подій або взагалі дій вчителя (а також учнів) із забавним коментарем.
Наступна тема – школа
І тут – увага!- не трактуємо газети як шкільну хроніку. Газета повинна тільки інформувати про те, що діється в школі. Тому зустрічаємося перед її публікуванням (в останньому моменті, щоб інформація була якомога актуальна) з директором і просимо його виділити всі важливі події, які відбулися від останнього видання газетки. І тут не йдеться тільки про відзначення чергових днів або урочистостей, які постійно відбуваються в школі, але також купівля техніки, запрошення на виняткові зустрічі, результати важливих конкурсів та олімпіад, досягнення, рейтинги класів і т.п. У моїй газетці виходить також інформація під назвою «Несвіжі відомості».
Інтерв’ю з директором не бажані, оскільки директори хочуть показати себе в якнайкращому світлі і занадто багато розповідають, а потім просять принести текст і роблять авторизацію – результат буває менш цікавим...
Школа – це також копальня багатьох інших тем. Починаючи від вхідних дверей («Якщо їх відпустити – то болить» - репортаж), через архітектурні цікавинки та місця, в яких учні найбільше люблять пересідати (сходи, сходи ... – свідками чого вони бувають?), декор (наприклад картини, які викликають тривогу, або обличчя не подібних до самих себе поетів та письменників) – зі всього можна зробити тему.
В одній з газет («Наша Будка» з Вальбжиха) я знайшла тему: «Що сказав би унітаз, якби міг говорити?».
Учні...
Ну, як не писати про себе. Спочатку проводимо опитування кого ми маємо в цій школі. Може виявитися – як останнім часом у моїй школі – що понад 40 осіб грає на гітарі. Ініціюємо зустріч всіх і пропонуємо заграти якийсь спільний твір (подібно до того, як під час побиття рекорду Гінесса у Вроцлаві). При нагоді можна використати цей етап для вшанування певної шкільної урочистості. Це дуже зворушливо.
Не тільки редагуємо звіт (повідомлення) з зустрічі, але можемо при нагоді навчитися писати репортаж, що розповідає про те, як дійшло до події (тобто від задуму до реалізації).
Цікавий задум (це зробили мої редактори минулого навчального року)- це представлення у газеті виняткових з певної точки зору учнів (образ з елементами інтерв’ю). Оскільки обкладинка була друкована професійно, героєм кожного видання (і фотографії на цій обкладинці) була одна особа – найчастіше учасник олімпіад, який окрім науки займається ще багатьма іншими справами і живе з пасією. Виявилося, що ці люди за мало відомі у широкому колі, а при цьому дуже скромні та покірні у житті. Прекрасний приклад для інших!
Учні бувають у різних місцях, беруть участь у різноманітних заходах, можуть писати про те, що самі можуть випробувати. У моїй школі є такий звичай організації виїздів перших класів на 10 днів до Мєльна. Потім створюється видання «Тринадцятки на хвилі», в якому друкуються тексти, редаговані під час перебування на морі, дотепно описаніфоторепортажі, комікси, рисунки, повідомлення з різних подій (наприклад чудове оповідання про знайдене та врятоване пташеня (!), яке випало з гнізда), нарештіфейлетони і... вірші, або оповідання.
Виїзди дають нагоду для розпізнавання талантів – всі можна використати під час редагування газети.
Проблеми…
Це найбільш проблематична тема. Учні мають клопоти самі з собою, з колегами, нарешті із вчителями та батьками. Це важкий вік дозрівання та бунту. Самостійних пошуків відповіді на філософські питання та відкриття Америки. З найбільшим задоволенням дозволили б собі критикувати – всього і всіх. Але ми не можемо їм цього дозволити. Треба навчити молодь конструктивної критики, але й того, що не тільки вони мають голос – суперник також. І не можна йому заборонити говорити. Якщо ж наші учні дозріють до такої ситуації, їм можна дозволити спробувати розв’язати проблеми, які їм докучають (проблемна стаття).
Пригадую одну з таких ситуацій, коли старші учні викидали на перервах у школі комп’ютерну техніку молодших. Останні збунтувалися, стаючи свідками частіших інцидентів, описали всю ситуацію у газеті, віддали при цьому голос іншим потерпілим та завідуючій залу.
Вибухла сварка, коли за винуватцями стала одна з вчителів. Справа дійшла до директора – редактори виграли справу. Ех, яке це було задоволення!
Натомість винуватці і ті, хто їх захищав отримали інформацію, що можуть написати свою думку щодо цих подій у газеті. Але це право не використали.
Одна з відомих мені газет розмістила визнання покути винуватців різних інцидентів. Це змушує автора подумати над тим, що і чому зробив, з якою метою кого кривдить і що з цього виникає. Напевно не кожного вдається умовити на такий текст ( і ще розмістити його в газеті), але якийсь задум в цьому є – і на текст, і на виховання.
...і болячки.
Молодь бачить довкола себе найрізноманітніші явища. Охоче їх представляє, коментує та оцінює. Це не тільки явна несправедливість історична, ошукування політиків (дорослих), але й міжлюдські стосунки, конфлікт поколінь та ціла маса інших. Нещодавно мою молодь зацікавило раннє материнство (тринадцятилітньої), анорексія, з якою дівчини не можуть собі зарадити, присутність дилерів наркотиків під школами та складнощі у боротьбі з палінням у шкільних туалетах. Або війни банд після футбольних матчів. Доходять до «головних героїв», представляють їх позиції і причини, з приводу яких щось роблять не добре, або погано. Виникають насправді дуже цікаві тексти, які стають натхненням додискусії на сторінках газети. Автори також просять коментар вчителя або шкільного психолога, в інших ситуаціях директора або когось з вчителів. Дуже цікава література для читання.
Листи до редакції...
Такі листи бувають рідко, якщо не станемо ініціатором певної події. У попередній школі, в якій працювала, на сторінках газети надруковано цікаві листи однієї з мам, яка згадувала свої шкільні роки і порівнювала їх з теперішніми. Писала до редакції одна з молодших класів, навчаючись редагувати листи. А ми – редактори газети - на ці листи відповідали. Виникла рубрика, яка функціонувала досить довго, кілька років.
Також співпрацювала свого часу з винятковою Пані педагог, яка під псевдонімом, але кожного місяця пояснювала, що діється з дітьми, які дорослішають і з чого виникають проблеми у підлітків. Ця пані мала тему – писала легко і з відчутною усмішкою симпатії до молоді, а водночас підказувала як допомогти собі.
Часом однак ми вигадували листи для того, щоб інших заохотити. Не завжди, на жаль, зі сподіваним результатом.
...і порадники
Цього року одна з моїх редакторів створила рубрику, в якій дуже жартівливо представила у «листах до редакції» якісь дівочі проблеми, а потім також жартівливо на них відповідала. Звідки брала задуми? Під час редакційної наради збиралася група колежанок і теми виникали самі.
Інша ж любила випікати і представила «на шпальтах» рецепти на тістечка і випічку, які сама випікала.
Цей задум використовує багато шкільних газет. Останнім часом мені до рук потрапила «Кулінарна книга», в якій було зібрано всі рецепти, що з’являлися в газеті. Оздоблена малюнками та фотографіями становить відповідь як самостійно зробити просте тісто, напої або інші страви, організувати малі прийоми.
Ну, і багато інших...
Зрозуміло, що теми не замикаються в колі школи. Учень живе також за межамишколи. Буває на зустрічах з представниками влади або письменниками (інтерв’ю), бере участьу конференціях і ходить в кіно на менш або більш цікаві фільми (рецензія), читає книжки, оглядає виставки і врешті – чимось захоплюється, наприклад ходить на театральні заняття, танцює або малює.
Самі – як опікуни - газет влаштовують екскурсії до професіональних редакцій газет (репортаж, повідомлення), радіо або телебачення. Організовуємо чати з цікавими людьми – такий задум мала редакція «Світу Трійки» з Єльча – Лясковіц. Домовилася з певним письменником і, використовуючи Інтернет, задавала йому підготовлені питання. Виникло і інтерв’ю, і звіт з цієї „зустрічі». А деякі задуми письменника послужили до заповнення інших статей, вже безпосередньо з ним не пов’язаних.
З нагоди Дня Матері варто запитати кілька мам про їх материнство, перед Днем Вчителя – про покликання до цієї роботи, представники інших професій – про мотив у виборі професії – не кожен учень знає ким стане в майбутньому.
Анкети
Тут не йдеться про анкети-опитування, чого хочуть, а чого не хочуть у газеті учні, але про анкети і про їх опрацювання, які вказують на певні учнівські переваги. Можуть стосуватися шкільної моди, необхідності шкільної форми, обов’язок вдягатися так, а не інакше, але також які імена з’являються у даному навчальному році, які з них найпопулярніші, які не втрачають популярності роками. Далі – як чисельні є сім’ї, скільки маємо одинаків, хто на якому інструменті грає, які розвиває зацікавлення, чи планує виїзд з нашої країни на навчання, чому і чи існує поняття «патріотизму» і ще багато інших.
Теми анкет учні вигадують спонтанно. Завжди знаходяться такі, які охоче їх опрацьовують і їх результати представляють навіть у графіках і стовпчиках.
Дозвольмо їм говорити
Найбільше мистецтво у школі – дозволити учням на самостійність у вираженні своїх думок. У багатьох школах це не можливе, оскільки існує єдина правильна рація. Вчителя. Однак молодь дуже часто може об’єктивно оцінити реальність – варто її навчити писатифейлетони, щоб не безпосередньо, а однак самостійно вказувала на різного типу аномалії в оточуючому світі і пробувала цей світ змінити.
В деяких газетках з’являється така постать (тваринка, талісман), характерна тільки для неї. Ця постать має завдання не тільки бути «фірмовим знаком» газети – можна віддати свій голос і створити власну рубрику, в якій будуть «висловлюватися» на всі можливі теми. Автором цього типу фейлетону може бути кожного разу хтось інший. Коли втілюється в такого типу роль, може створити дуже цікавий текст.
Творчість і розвага
Багато редакцій газет останні сторінки присвячують розвагам. З’являється кросворд з паролем, наприклад пов’язаним з шкільним життям, комікси, загадки, фото вчителів з дитинства – до відгадування, найрізноманітніші конкурси з нагородами. Все з метою привабити читача.
Важливо також розмістити оповідання і вірші – за умови, що вони є оригінальними (не можна за жодних умов допустити плагіат!), написані учнями.
І ще фотографії – фоторепортажі, самостійно зроблені ілюстрації – що також часто можна побачити у газетках – галерея художніх робіт. Звичайно на це можемо присвятити одну або дві сторінки. Аби не було за багато.
Життя учня несе багато тем. Треба тільки навчитися його бачити. Варто на першому зібранні редакції казати учням принести з собою на наступні збори 10 тем. Зрозуміло, що не дуже собі з цим зможуть зарадити, але почнуть приглядатися – а це вже перший крок до того, щоб зауважити те, що є невидиме для інших.
Комментариев нет:
Отправить комментарий
Примечание. Отправлять комментарии могут только участники этого блога.